Піщанська Княгиня залишається забутою перлиною Поділля

Центральна Україна – край, що поєднав у собі різноманітні принади: щедрість родючих ланів, стрімкість бузьких порогів і тихі заплави затишних ставків, неповторність ландшафтних форм крутосхилів, зелену таїну лісів та літню млосність лісостепу. Справжньою недооціненою перлиною туристичного Поділля є урочище Княгиня, що біля Піщанки.

Місце усамітнення

Ця мальовнича місцина серед лісу у прикордонній зоні Вінниччини, біля Придністров’я, досі повита історіями про загадкову постать володарки, на честь якої назвали урочище. Місце було популярним для сімейного відпочинку у радянську добу, а зараз – досить безлюдне, обгородження джерел ще радянських часів майже зруйновані, до війни там іноді зупинялися любителі зеленого туризму з наметами.

Але насправді історія цього місця не така вже й давня, просто круті повороти подій та людська недбалість не залишили каменя на камені від колишнього квітучого маєтку. Нині урочище Княгиня – це комплексна пам’ятка природи загальнодержавного значення, що знаходиться на 52 га лісу. Адміністративно – це територія колишнього Піщанського району (нині – Тульчинський) Вінницької області, що знаходиться між селами Миролюбівка і Дмитрашківка.

Трохи історії

На території нинішнього урочища у 1870-1880 рр. поселилася княгиня Єлизавета Петрівна Вінклер-Трубецька. Пані тут збудувала гарний палац та підсобні приміщення, водяні млини, ретельно впорядкований двір з рідкісними рослинами. Місцеві переповідали почуті історії про канатну дорогу між пагорбами, про екзотичну рослинність садів княгині.

В інтернеті можна зустріти інформацію про збережену до сьогодні алею каштанів часів княгині. До сьогодні збереглося одне дерево каштана, товщина стовбура якого має діаметр 70 см і справді свідчить про поважний вік дерева, понад сто років. Стихійне лихо (обледеніння дерев) у 2000-у році понівечило та практично знищило рідкісні дерева урочища.

Більшу частину життя пані проводила за межами краю, але щоліта приїжджала до свого маєтку, збирала лікарські рослини, оздоровлювалась цілющою водою. Переповідали, що вельможна пані доброзичливо ставилася до місцевих селян, лікувала їх травами.

Палац, у якому жила княгиня Трубецька, більшовики знищили відразу, як захопили владу. Згідно із заповітом, княгиня була похована на території маєтку, у сімейному склепі, залишки якого збереглись в урочищі. Переказують, що пані прожила довге життя і померла у віці ста років. Тіло княгині зникло за невідомих обставин. Але довгий вік княгині приписують цілющій дії мінеральних вод, які досі б’ють із кількох джерел.

Цілющі води

Так, однією з головних принад урочища є джерела з лікувальною сірководневою водою. Сюди приїздять набрати кришталево чистої цілющої джерельної води хворі із проблемами шлунково-кишкового тракту. До числа поціновувачів лікувальної сили води входять жителі Піщанки та довколишніх сіл. І мешканці з інших районів також приїздять сюди і набирають цілющої води. Кажуть, за лікувальними властивостями вона не поступається водам карпатських санаторіїв. Набрану воду тримають у холодильнику, п’ють через соломинку. До речі, в урочищі не одне джерело. Тому треба знати, яке саме має лікувальну воду зі специфічним запахом.

Ще в часи СРСР були розмови про те, щоб побудувати тут санаторій, та так і не судилось цьому статись. Не взялись за будівництво лікувального закладу ані свої, ані закордонні фахівці, які цікавились лікувальними водами.

Особливий мікроклімат у «Ярах»

Під’їхати до урочища можна майже екстремальною лісовою дорогою. Бо там справді горбистий ландшафт, тому після дощової погоди їхати досить небезпечно. Урочище місцеві називають «Яри», оскільки воно знаходиться ніби у кратері чи природній чаші. За такої особливої будови у долині панує особливий мікроклімат, ніколи не дме вітер. Мальовнича місцина поєднує неймовірні пейзажі, утворені живописністю природних ландшафтних форм: вапнякові скелі, крутосхили, пагорби, виступи твердих порід, джерела. У цьому заповідному місці бере початок річка Кам’янка, притока Дністра.

І досі тут надзвичайно багатий рослинний світ, зростає справжня «зелена аптека»: чистотіл, м’ята, живокіст, алтея лікарська, материнка, звіробій, медунка, суниця, з чагарників – барбарис, терен, глід, кизил. Навесні пробуджуються первоцвіти. Є тут цілі поляни підсніжників, проліски, сон-трава, анемони, ряст, квітує горицвіт, півники, конвалії та інші квіти.

А ще в урочищі панує особлива позитивна енергетика, яка сповнює душу гармонією, спокоєм, умиротворенням, відчуттям єдиного цілого з природою. І відчуттям, що зовсім не хочеться їхати із заповідної Княгині.

Оксана НІКІТІНА, «СічНьюз»

Читайте також

Бізнесмени хочуть скасувати у суді створення заказника біля Буші

Безхазяйний Палац на Вінниччині отримає власника, який дбатиме про нього