Працівників ТЦК не треба ділити на хороших і поганих: представниця омбудсмана
Вже понад три місяці на посаді Представниці Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Черкаській області працює Мар’яна Ніщенко. Вона розповіла про свою роботу кореспонденту сайту «СічНьюз».
Основні види звернень
— Мар’яно, скажіть, будь ласка, з якими питаннями до Вас найчастіше звертаються?
— Спектр дуже широкий: від порушення права на доступ до публічної інформації до можливих порушень прав людини під час мобілізаційних заходів. Мабуть, саме ці два напрями сьогодні є серед найбільш поширених. Також звертаються щодо соціального захисту, прав ВПО, людей з інвалідністю, дітей, військовослужбовців та членів їхніх родин.
— Який механізм з Вашого боку допомоги в соціальних та адміністративних питаннях?
— Усе залежить від конкретної ситуації. Це можуть бути запити та акти реагування до відповідних органів, моніторингові візити, перевірки, безпосередня комунікація з органами державної влади чи місцевого самоврядування. В окремих випадках ми виїжджаємо на місце. Наше завдання — не просто переслати звернення, а встановити, чи справді порушене право людини, і використати передбачені законом механізми для його поновлення.
— Чим допомагаєте захищати права військовослужбовців та ветеранів? Наведіть приклади.
—У регіоні діє Регіональна робоча група Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Ми працюємо з родинами військовополонених та безвісти зниклих захисників у взаємодії з Координаційним штабом, Національною поліцією та іншими структурами. Проводимо виїзні зустрічі в громадах, щоб люди могли отримати інформацію і консультацію не лише в обласному центрі.
Щодо ветеранів – це питання соціальних гарантій, реабілітації, доступності послуг, працевлаштування, безбар’єрності та належної взаємодії з державними й місцевими органами. Коли бачимо порушення конкретного права – реагуємо в межах наших повноважень.
«Закон один для всіх»
— З якими питаннями звертаються до Вас ВПО та родини з дітьми?
—Для ВПО одним із найболючіших залишається житлове питання: поселення, умови проживання у місцях тимчасового проживання, доступ до соціальних та адміністративних послуг. Саме тому ми системно моніторимо МТП на Черкащині.
Щодо дітей, на щастя, звернень не так багато. Але кожен такий випадок потребує особливої уваги, адже дитина часто сама не може захистити свої права. Це можуть бути питання безпеки, належного реагування служб, освіти, соціального захисту чи насильства.
— Доводилося вирішувати питання, пов’язані з порушеннями з боку службовців ТЦК та СП під час мобілізації? Чим можете допомогти в таких випадках?
—Так, доводилося. Якщо людину силоміць затримують, застосовують до неї силу, не враховують належно оформлене право на відстрочку або допускають інші можливі порушення її прав – ми реагуємо. Були випадки, коли доводилося оперативно виїжджати на місце та втручатися в межах наших повноважень.
Але тут для мене принциповий інший момент: закон один для всіх. Якщо людина перебуває в розшуку, роками не виконувала своїх військово-облікових обов’язків, а працівники ТЦК та СП діють у межах закону, то називати це порушенням прав неправильно. Ми захищаємо права людини, але не допомагаємо уникати виконання законних обов’язків.
— За якими контактами можна подавати звернення до Вас?
—Звернення можна направити на електронну адресу hotline@ombudsman.gov.ua або зателефонувати на безкоштовну гарячу лінію Уповноваженого 1678. Також можна звернутися до регіональної громадської приймальні (вул. Байди Вишнивецького, 17, каб. 108).
— Як відбувається Ваша взаємодія з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини Дмитром Лубінцем? У Вас є самостійність чи все вирішується через нього?
— Комунікація постійна: особисте спілкування, телефонні розмови, спільні наради, координація роботи. Водночас представники в регіонах діють у межах визначених повноважень і мають достатню самостійність у щоденній роботі. Дмитро Лубінець неодноразово наголошує: саме в регіонах ми часто глибше бачимо місцеву проблематику. Але, звісно, ключові інституційні рішення належать до компетенції Уповноваженого.
— Які порушення прав людини сьогодні є найбільш системними?
—Серед тих, з якими ми стикаємося особливо часто, – питання, пов’язані з мобілізаційними процесами. І я б не зводила проблему до поділу працівників ТЦК та СП на «хороших» і «поганих». Є системні проблеми в процедурах та механізмах, які потребують змін на державному рівні. Права людини та виконання державою завдань оборони не мають суперечити одне одному – законність повинна забезпечувати і те, і інше.
«Хабарів не пропонували»
— Чи достатньо маєте повноважень, щоб реально впливати на ситуацію, коли державний орган порушує права людини?
—Так, інституція Уповноваженого має реальні механізми парламентського контролю. Це моніторингові візити, акти реагування, вимоги щодо усунення виявлених порушень, а у передбачених законом випадках – складання протоколів про адміністративні правопорушення. Але для мене головний показник роботи – не кількість листів чи протоколів, а поновлене право конкретної людини.
— З якими державними органами було протистояння і як усе вирішувалося? Відчували особисто тиск, пропонували хабарі?
—Я б узагалі не використовувала слово «протистояння». Ми не воюємо з державними органами – ми здійснюємо парламентський контроль за додержанням прав і свобод людини. Так, є речі, з якими наша інституція бореться системно. Є ситуації, які я особисто як людина ніколи не зрозумію і не прийму – особливо байдужість до чужої біди або «жбурляння» з кабінету в кабінет зверненнями.
Щодо хабарів – не пропонували. Можливо, тому що знають мою позицію і розуміють: зі мною такі речі не працюють.
— Представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини є у всіх регіонах?
— Інституція має розгалужену систему регіональних представництв і громадських приймалень, а також представників за окремими напрямами захисту прав людини. Це важливо, адже людина повинна мати можливість звернутися по захист не лише в Києві. На офіційному сайті Уповноваженого оприлюднена мережа регіональних громадських приймалень.
— Чи звертаються до Вас люди з інших регіонів? Як реагуєте?
—Так, звертаються. Людину ніхто не залишає сам на сам із проблемою. Якщо питання належить до іншого регіону, комунікуємо з відповідним представництвом і допомагаємо людині вийти на колег, які можуть безпосередньо працювати з її ситуацією.
— Перед нинішньою посадою який маєте відповідний професійний досвід, освіту?
— Маю три вищі освіти, науковий ступінь кандидата педагогічних наук. Працювала у сфері освіти, органах місцевого самоврядування та законодавчої влади, маю значний досвід громадської діяльності. І, мабуть, саме поєднання цих сфер сьогодні дуже допомагає, бо права людини – це не лише юридичні норми. Це вміння бачити за документами конкретну людину та її проблему.
«Єдиної моделі у світі немає»
— Вивчали досвід роботи Уповноважених з прав людини в інших країнах? При яких вони органах? Порівняйте їхню роботу з вашою.
—Єдиної моделі у світі немає. В одних країнах працюють парламентські омбудсмани, в інших – національні правозахисні інституції іншої організаційної форми. Але міжнародні стандарти передбачають ключові принципи: незалежність, неупередженість, доступність для людини та достатні повноваження для контролю за дотриманням прав. Рада Європи прямо визначає незалежність, об’єктивність, прозорість, справедливість і неупередженість серед базових принципів діяльності омбудсманських інституцій.
Українська модель – парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини. І важливо, що українська інституція має міжнародний статус «А», тобто відповідає Паризьким принципам незалежності національних правозахисних інституцій.
— Можливо, щось важливе додасте від себе?
— За ці три місяці я ще більше переконалася: людина звертається до нас не тоді, коли в неї все добре. Часто вона приходить уже після десятків кабінетів, листів і відмов, коли майже втратила віру, що її хтось почує.
Тому для мене найважливіше, щоб Представництво не стало ще одним кабінетом, де людині скажуть: «Це не до нас». Навіть якщо вирішення питання не належить безпосередньо до наших повноважень, людині треба пояснити, куди звернутися і що робити далі. А коли право справді порушене – ми маємо бути принциповими незалежно від прізвищ, посад чи статусів. Бо права людини або працюють для всіх, або вони не працюють взагалі.
Читайте також:
Бойовий медик «Твердий», нагороджений командувачем ДШВ, не рахує врятованих
Понад 25 років він повертав загиблих додому: пам’яті Олексія Юкова
Спілкувався Михайло ШАФІР, «СічНьюз»
