Остання розмова з рідними: що Герої говорили перед загибеллю

Перед останнім боєм вони могли говорити про що завгодно – дітей, вечерю, дорогу додому чи звичайні побутові справи. Для рідних ці слова згодом ставали останніми спогадами про голос найдорожчої людини. Зібрали історії українських захисників, чиї останні розмови з близькими назавжди залишилися в пам’яті їхніх родин.

“Добре, сонечко, спи”

Для дружини він був просто Вітею – чоловіком, із яким вони виховували маленьку доньку. Для побратимів – “VILLI”, Хоробрим Серцем.

28-річний Віктор Войтенко загинув 15 квітня на Запорізькому напрямку. Він був головним сержантом і командиром відділення мінометного взводу роти вогневої підтримки.

Напередодні загибелі Віктор розмовляв із дружиною. Навіть перебуваючи на позиціях, він намагався телефонувати додому, щоб почути голос дружини та доньки.

Того вечора вони говорили про звичайні речі. Чоловік казав, щоб дружина готувала вечерю – він скоро буде вдома.

А потім сказав:

“Добре, сонечко, спи. Я тебе дуже люблю”

Це були останні слова Віктора, які почула його дружина.

Наступного ранку він уже не відповідав на дзвінки. Згодом родина дізналася, що військовий загинув під час виконання бойового завдання. За словами побратимів, Віктор сів за кермо замість молодшого бійця, намагаючись його врятувати. У машину влучив FPV-дрон.

“Мамо, я тебе люблю”

37-річний Сергій Кривобок із Вінниці став до лав ЗСУ у березні 2022 року.

Він загинув на Куп’янському напрямку, отримавши смертельне поранення. Через кілька днів після останньої телефонної розмови із мамою родина дізналася про його загибель.

Останнє, що Сергій сказав рідній людині:

“Мамо, я тебе люблю”

Для матері ці слова назавжди залишилися останнім голосом її сина.

“Мамо, я йду захищати свою країну”

Для Андрія Дзигаленка війна почалася не у 2022 році. Він став добровольцем ще у 2014-му, пройшов Попасну, Краматорськ і Бахмут.

Він неодноразово повертався до побратимів після поранень та операцій. Виконував завдання, під час яких ризикував життям, зокрема допомагав забирати поранених.

Його мама Тетяна пам’ятає останній дзвінок із вокзалу, останнє завдання та момент, коли родина отримала страшну звістку.

Історію Андрія зберігає вінницьке медіа VITA TV у програмі “Серце матері”.

“Мамо, у мене все добре”

Для Дениса Антіпова остання розмова з мамою також була короткою.

Військовослужбовець 95-ї окремої десантно-штурмової бригади загинув у травні 2022 року.

За день до загибелі він написав матері:

“Мамо, у мене все добре. Я тебе дуже люблю, ми переможемо”

Ці слова стали для родини останнім повідомленням від сина.

“Родичі, не хвилюйтеся, я вам зателефоную”

Андрій Білий востаннє говорив із рідними 15 вересня 2024 року.

Того ранку він був удома – родина саме похрестила його двомісячного сина Марка. Андрій планував залишитися з близькими ще на день, однак отримав виклик і мусив повернутися на службу.

Він сказав матері:

“Мам, це ж робота. Я не можу підвести своїх хлопців”.

А перед від’їздом запевнив рідних:

“Родичі, не хвилюйтеся, я вам зателефоную”

Це був його останній дзвінок додому.

Через два дні зв’язок з Андрієм, який служив розвідником, обірвався. Згодом родині повідомили, що він зник безвісти.

“Зустрінемося на хмаринці”

Іноді останні слова звучать так, що рідні пам’ятають їх усе життя.

Димитрій Байкаров із Волині загинув під Роботиним. Перед останнім завданням він зателефонував дружині та сказав фразу, яку вона згодом називала його останніми словами:

“Ну що, мала? Зустрінемося на хмаринці”.

Він загинув 1 листопада 2023 року під час бою.

“Я не боюся. Я готовий загинути”

Не всі останні слова були сказані телефоном.

Льотчик-винищувач Антон Листопад загинув 8 серпня 2022 року. За два дні до цього він був у матері. Перед тим як піти, обійняв її та сказав, що любить.

А потім заговорив про свою вагітну дружину і майбутню дитину:

“Я не боюся. Я готовий загинути. Я вірю, що Карина народить сина і виховає достойно”.

Через два дні Антон загинув у небі Вінниччини. Його син народився вже після смерті батька.

У пам’яті залишаються не тільки слова

Остання розмова з близькою людиною не завжди виглядає як прощання. Часто військові не знали, що говорять із рідними востаннє.

Вони питали про дітей, говорили про вечерю, просили не хвилюватися, обіцяли зателефонувати або просто казали “люблю”.

Саме тому ці короткі фрази після загибелі набувають іншого значення.

Для когось останнім повідомленням стало “ми переможемо”. Для когось – “я тобі передзвоню”. Для когось – звичайне “добре, сонечко, спи”.

А для родин Героїв ці слова назавжди залишаються голосом людини, якої більше немає поруч.

І, мабуть, найважливіше в таких історіях – не самі останні слова.

А люди, які їх сказали.

Читайте також:
19-річна дівчина зникла після знайомства, а через сім років знайшли її рештки

Засудженого за наругу над тілом померлої взяли лікарем у Знамʼянці

Яна ТИХОЛАЗ, “СічНьюз”