Мріяв знайти кохання і створити сім’ю: загинув старший лейтенант Микола Патлатюк
Сьогодні Вінниця прощається із ще двома хоробрими Захисниками – Вадимом Магалясом та Миколою Патлатюком.
Вадим Магаляс. Оператор безпілотних літальних апаратів
Вадим Магаляс народився 22 липня 1993 року у Малих Крушлинцях, що біля Вінниці. Після закінчення 11 класів здобув спеціальність маляра-штукатура у Вищому художньому професійно-технічному училищі №5 міста над Бугом. У сільськогосподарському підприємстві рідного села Вадим опанував справу механізатора. Швидко став класним трактористом і комбайнером. Був одружений. Сину зараз 10 років.
Вадим Федорович став до лав ЗСУ у листопаді 2025 року. Отримав позивний «Турист». Воював у складі 39-ї окремої бригади морської піхоти. Був оператором безпілотних літальних апаратів на Краматорського напрямку. Загинув 15 серпня 2026 року. Це сталося внаслідок атаки ворожого БпЛА поблизу села Кіндратівка (Донецька область). Вадиму Магалясу тепер назавжди 33 роки.
За словами Олени, сестри полеглого воїна, Вадим був надзвичайно доброю та світлою людиною. Хотів бачити власну родину такою, де подружжя підтримує одне одного, працює разом на рідній землі та дбає про добробут дітей і своєї країни.
Микола Патлатюк. Заступника командира мотопіхотної роти
Микола Патлатюк народився 5 березня 1997 року у Козятині. Невдовзі родина переїхала до Вінниці. Тут хлопець здобув освіту у школі №8. Закінчив Вінницькі технічний фаховий коледж та національний технічний університет.
Був призваний на військову службу, а далі розпочалося повномасштабне вторгнення. У 25 років Микола став на захист України. Це сталося у вересні 2022 року. Микола Патлатюк отримав позивний «Палій». Служив у 56-й окремій мотопіхотній Маріупольській бригаді.
Воював під Бахмутом, Часовим Яром, Краматорськом. Пройшов шлях від солдата до старшого лейтенанта. Микола Патлатюк став заступником командира мотопіхотної роти з морально-психологічного забезпечення.
Миколу поважали у війську за професіоналізм, чуйне та дбайливе ставлення. За спогадами побратимів, він був умілим наставником – вольовим і рішучим, завжди підтримував і йшов першим, показуючи приклад.
За мужність та героїзм був нагороджений медаллю Президента України «За оборону України», нагрудним знаком бригади та відомчою відзнакою Міністерства оборони України «Доблесть і честь».
Загинув 18 серпня 2026 року біля селища Олександрівка (Донецька область). Миколі було 29 років.
Як розповідає батько полеглого Руслан, він не прагнув нагород чи стрімкої військової кар’єри. Усе визначили висока відповідальність та безмежна любов до Батьківщини.
Тато каже, що Микола жив мрією про перемогу і про те, як зустріне своє кохання, створить сім’ю, дочекається дітей, а згодом й онуків.
Висловлюємо співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!
Читайте також:
Володимир ПРИСЯЖНЮК, «СічНьюз»
