Було завдання вижити, а не страх: історія нацгвардійця з Вінниччини «Глечика»

Коли над позиціями з’являється ворожий безпілотник, на ухвалення рішення залишаються секунди. Потрібно швидко знайти укриття, оцінити загрозу та зрозуміти, як діяти, щоб урятувати себе й побратимів.

Для 27-річного військовослужбовця 40-го полку імені полковника Данила Нечая Національної гвардії України з позивним Глечик подібні випробування стали частиною повсякденної служби. Він працює оператором БпЛА. Виконував бойові завдання на Покровському напрямку, пережив контузію та опинився в ситуації, коли противник був зовсім поруч. У тилу на Глечика чекають найдорожчі люди – дружина, батьки, брат і друзі. Саме думки про рідних нагадують йому, заради чого він бореться.

До війни обслуговував авто

Глечик родом із Вінниччини. До повномасштабного вторгнення працював на станції технічного обслуговування автомобілів і допомагав батькам по господарству. Проте ранок 24 лютого 2022 року змінив його життя. На той час йому було 23 роки.

Коли у твій дім вривається лютий ворог, який хоче усіх знищити, то тут нічого довго думати. Наступного ранку я вже стояв біля входу у військову частину, щоб взяти до рук зброю і захищати свою державу. Я повернувся туди, де вже знав людей і командування. Тут я проходив строкову службу, тому розумів, що буду серед своїх, – розповідає нацгвардієць.

Спочатку військовий ніс службу з охорони важливих державних об’єктів. Згодом йому випала нагода здобути нову спеціальність – оператора безпілотних літальних апаратів.

Глечик зазначає, що теоретична підготовка та поради досвідчених військовослужбовців допомагають, однак справжнє навчання починається безпосередньо в районі бойових дій. Там потрібно швидко пристосовуватися до обставин і закріплювати знання на практиці.

Попри те, що ти вчишся, маєш певні знання та навички від побратимів із досвідом, коли приїжджаєш у район виконання бойових завдань, треба швидко адаптуватися і багато чому вчитися. Мій перший виїзд був у вересні 2025 року. Спочатку працював із розвідувальним дроном. Далі була потреба в інших завданнях – скидами знищувати ворожу силу. Нові навички опановував на ходу. Поруч були побратими, які допомагали, підказували, ділилися досвідом. За кілька днів уже впевнено виконував поставлені завдання, – пригадує військовослужбовець.

Робота оператора БпЛА дає змогу спостерігати за полем бою з повітря, виявляти небезпеку та допомагати підрозділу своєчасно реагувати на дії противника. Завдяки безпілотникам військові можуть отримувати важливу інформацію й протидіяти ворогу ще на підступах до своїх позицій.

Під ворожим вогнем

Перші дні на передовій Глечик згадує як період сильного адреналіну. Попри небезпеку, головним для нього було виконати поставлені завдання та залишитися живим. Серед епізодів, які врізалися в пам’ять, – забіг через місто з двома каністрами пального по 20 літрів кожна.

Страху не було. Було завдання вижити і виконати поставлені цілі. Перші дні на бойовій позиції – це був суцільний адреналін. Пригадую випадок, як я біг через місто, несучи дві 20-літрові каністри з пальним. Коли прибіг до хлопців, то був дуже здивований, що в мене було так багато сили, – розповідає гвардієць.

Були були на фронті й моменти, згадувати які досі моторошно. Одного разу військові перебували в міській забудові, куди змогли проникнути російські підрозділи. Зв’язок працював із перебоями, а позиція опинилася під ворожим вогнем. Противник був настільки близько, що його чули за стіною, у сусідньому під’їзді.

Бійці забарикадувалися та підготувалися до можливого стрілецького зіткнення на близькій відстані. Однак ситуація різко загострилася, коли стався потужний вибух.

Нас аж відкинуло ударною хвилею – атакували ворожими дронами. Зірочки в очах, гул у вухах, – пригадує Глечик.

Після вибуху побратим перевірив військового на наявність поранень і кровотечі. На щастя, видимих ушкоджень не було. Усвідомивши небезпеку, бійці вирішили залишити позицію.

Читайте також:

З «нуля» евакуює поранених, хоча знає, що його шукають ворожі дрони

Сергій Стрельніков склав присягу та розкрив, де служитиме в ЗСУ

Володимир ПРИСЯЖНЮК, за матеріалами 40 полку імені Данила Нечая