Алкоголь, ампутація і самотність: як живе учасник “Я соромлюсь свого тіла”

Майже вся країна свого часу спостерігала за історіями учасників проєкту «Я соромлюсь свого тіла». Журналістка «СічНьюз» отримала ексклюзивну можливість поспілкуватися з Іваном Павлюком – учасником третього сезону, для якого боротьба з хворобою виявилася найскладнішою у програмі.

Іван жив із рідкісною генетичною недугою – хворобою Ольє, на яку страждає лише близько 60 людей у світі. У його випадку патологія набула небезпечної форми: нарости могли перерости у злоякісні пухлини. Єдиним шансом уникнути фатальних наслідків стала ампутація пальців на обох руках.

Життя після операції та психологічні виклики

Після проєкту я не відчув полегшення. Єдине, що зникло – це тягар моїх рук. Вони були дуже великими й тяжкими, – пригадує Іван.

Дитинство та юність хлопця були затьмарені болем і поглядами оточення, які не могли не залишити слід.

Через мою зовнішність у мене була низька самооцінка. На вулиці люди показували пальцями, перешіптувалися. Я ховав руки й не міг почуватися впевнено, – ділиться він.

Іван на проєкті зізнавався, що мріє про повноцінне життя та сім’ю. Але, на жаль, побудувати стосунки йому поки не вдалося.

Боротьба із залежністю

Важким випробуванням стали й стосунки з оточенням та власні негаразди. Після проєкту в хлопця виникли проблеми з алкоголем.

Факторів було багато: і компанія, і конфлікти з батьками. Я зривався. Працівники телеканалу дізналися про це й відправили мене до реабілітаційного центру. Там я пробув шість місяців і два тижні. Зараз можу дозволити собі келих на свята, – каже Іван.

Фіналом історії у програмі мало стати протезування.

Для Івана готували біонічні та тягові протези. Хлопець їздив на примірки, однак завершити процес завадила пандемія коронавірусу.

Мої протези так і не доробили. Проєкт закрили, і де вони зараз – я не знаю. Після закриття зі мною ще зв’язувалися, я приїздив на примірку, але вони все одно були недороблені. Я вказав на те, що мене не влаштовувало. Довести роботу до кінця не вдалося, через відсутність фінансування  – говорить він.

Попри все, він вдячний проєкту за ампутацію пальців – адже невідомо, чи був би Іван зараз живий.

Протез не витримував би сильних фізичних навантажень. Я навчився все робити сам, тому сумніваюся, що зараз ним би користувався, – додає він.

На жаль, у лютому Іван втратив батьків і залишився сам, але продовжує жити далі.

В мене є тяговий протез, але я ним не користуюся – він незручний. Тому навчився все робити сам. Напевно, немає нічого, з чим би я не міг справитися. Але, на жаль, роботу поки що не маю, – ділиться хлопець.

Читайте також:

Мірешкін звинуватив Цимбалюка у лицемірстві через роль воїна та шеврон “Азову”

Руїни, легенди та Голодомор: історія зниклого монастиря на Вінниччині

Яна ТИХОЛАЗ, “СічНьюз”