На фронті загинув ексредактор журналу «Фокус» Костянтин Пономаренко
Сьогодні, другого жовтня, Вінниця прощається із двома Захисниками – Костянтином Пономаренком та Ігорем Андрейком. Обидва загинули на фронті як Герої, інформують у міськраді.
Костянтин Пономаренко – історик і журналіст
Костянтин Пономаренко народився 23 квітня 1991 року у Запоріжжі. Коли йому було 13 років, родина переїхала до Вінниці. Юнак вчився в ліцеї №18, а згодом – на кафедрі історії Національного університету «Києво-Могилянська академія». Закінчив магістратуру за спеціалізацією «Юдаїка», стажувався в Єрусалимському університеті.
Костянтин Пономаренко працював у Києві редактором історичного інтернет-видання, журналістом мультимедійної платформи іномовлення України UATV, КримSOS, та редактором у популярному журналі «Фокус». Знав до десятка іноземних мов.
З перших днів повномасштабного вторгнення Костянтин Пономаренко долучився до бойової частини. Воював у складі 425-го окремого штурмового батальйону «Скала», мав позивний «Ван Гог». Був стрільцем-снайпером на покровському напрямку.
2 квітня 2024 року поблизу села Костянтинівка Костянтин Пономаренко перестав виходити на зв’язок. Майже півтора року рідні вважали його зниклим безвісти, але підтвердилося найгірше. Костянтину навічно залишилося 32 роки. У нього залишилась дружина та семирічна донечка.
Як каже мати полеглого Воїна Анжеліка, він мав широкий світогляд, глибоку віру у свої ідеали та принципи, яких ніколи не зраджував. Ще задовго до повномасштабної війни говорив, що її не уникнути.
Ігор Андрейко – автомеханік
Народився Ігор Андрейко у Вінниці 25 квітня 1975 року. З дитинства мріяв про військову службу, ще коли грався літачками, солдатиками й танчиками. Після закінчення 13-ї школи здобув фах механіка у Вінницькому транспортному коледжі. Працював у торговельній сфері, а останніми роками заснував власну справу з ремонту та налаштування автообладнання.
Торік Ігор Андрейко пішов воювати. Коли прийшла повістка, не вагався. Боронив країну у складі 41-ї окремої механізованої бригади на східному напрямку фронту – Сумщині і Курщині. Поблизу села Новоіванівка 7 грудня 2024 року Ігор Андрейко прийняв останній бій. Воїну було 49 років.
Як каже мати полеглого воїна Катерина, Ігор любив порядок, чесність, справедливість, точність і, щоб усе працювало злагоджено та чітко. Був глибоко віруючою людиною, ходив до храму. А на дозвіллі Ігор Андрейко любив читати або споглядати у телескоп зоряне небо.
Співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!
Читайте також:
Загинув Денис Цимбалюк, який з дитинства мріяв про армію і хотів стати генералом
Отримав відзнаку Головнокомандувача ЗСУ «Срібний хрест» за день до загибелі
Володимир ПРИСЯЖНЮК, «СічНьюз»
