Від хінкалі до борщу: історія кухаря, який готує з душею для Захисників

Колись Дмитро готував витончені хачапурі та хінкалі у престижному ресторані столиці. Нині він – кухар у військовій їдальні Могилів-Подільського прикордонного загону, де головні страви — борщ, котлети й оладки, приправлені турботою та щирістю. Про це інформують у Могилів-Подільському прикордонному загоні.  

 Дмитро — випускник Київського національного університету харчових технологій, справжній професіонал із досвідом у провідному київському ресторані грузинської кухні. У 2019–2024 роках він пройшов шлях від су-шефа до шефа, очолював команду, створював меню, експериментував зі смаками та подачею. Але згодом вирішив залишити столицю і повернутись на рідну Вінниччину.

Війна змінила фокус: з глянцевих тарілок — до простої, але значущої місії.

-Мої батьки – прикордонники. Я пішов іншим шляхом. Але згодом зрозумів: служити можна по-різному. Кухня – це теж частина оборони, а коли твоя робота додає сил іншим – це надихає. Тепер я готую для тих, хто щоденно стоїть на охороні державного кордону. І перед кожним обідом хвилююсь не менше, ніж перед відповідальною подачею в ресторані. Тут усе справжнє та без прикрас. І саме тому – це ще важливіше, – розповідає Дмитро.

Його випічка — окрема історія. Її чекають з нетерпінням, бо в кожній оладці — щось більше, ніж смак. У Дмитра немає мішленівських зірок, але в нього є вдячність людей, які захищають Україну. І це найцінніше.

Бо турбота — це теж служба. Вона може мати форму запашного борщу, що пахне домом, або теплого шматка пирога, який дарує сили.

Підготував Володимир ПРИСЯЖНЮК, «СічНьюз», фото Могилів-Подільського прикордонного загону