У Вінниці родини загиблих воїнів посперечалися через мурал «азовцю» Гринцевичу
У Вінниці спалахнув гучний скандал через відмову створити мурал на честь полеглого воїна полку «Азов» Назарія Гринцевича, позивний Грєнка. Його мати, Маріанна Колос, наполягає: син ще за життя просив, щоб після загибелі на стіні його рідної школи №32 з’явився мурал з його портретом. Після смерті сина, мати Назарія бориться за право на пам’ять.
Остання воля сина
Назарій Гринцевич загинув на фронті, захищаючи Україну. Для матері він назавжди залишився хлопцем із щирою усмішкою, який мріяв повернутися до мирного життя і зробити цей світ кращим.
Його останнє бажання було простим – щоб після смерті на стіні школи, де він навчався, з’явився мурал. Це було б знаком, що він не дарма жив і боровся, – розповіла Маріанна Колос.
Та замість підтримки вона отримала спротив.
Дві години суперечок у стінах школи
Днями в актовій залі школи №32 зібралися родини загиблих випускників. Обговорювали, як саме вшанувати пам’ять своїх синів і братів. Зустріч тривала понад дві години й перетворилася на емоційну дискусію.
Більшість присутніх виступили проти створення окремого муралу лише для одного бійця.
У цій школі навчалося багато героїв, які загинули. Це несправедливо – виділяти когось одного, – зазначили деякі учасники обговорення.
Натомість інші запропонували створити спільний мурал або символічно розфарбувати стіни школи в жовто-блакитні кольори.
«Я хочу виконати його волю»
Маріанна Колос каже, що не заперечує появі загального муралу на іншій стіні, але просить лишень одне – виконати заповіт Назарія.
Я не прошу слави чи відзнак. Я прошу лише про те, що він сам хотів. Це його остання воля. Чому навіть після смерті мого сина я маю доводити, що він гідний пам’яті? – емоційно зазначає жінка.
Меморіальна дошка вже є, але конфлікт триває
На території школи вже встановлена меморіальна дошка, де викарбувані імена всіх загиблих випускників. Проте питання муралу так і залишається відкритим.
Суперечка між родинами переросла у ширшу дискусію – як правильно вшановувати героїв, щоб це не роз’єднувало, а навпаки, об’єднувало громаду.
Читайте також:
Пам’ять про Сергія Нігояна: хто він і чому став символом Майдану
Підрозділ технічного забезпечення замість ремонту техніки воює на передовій
Яна ТИХОЛАЗ, “СічНьюз”
Це дуже чутлива тема. Всі загиблі воїни мають єдине право – бути не забутими. Всі мають бути відзначені а їх пам’ять увіковічнена. Особливо це має бути у стінах навчальних закладів, де загиблі навчалися. Але як у бою – е командир бо він лідер а є солдати. І ті і інші виконують завдання більш ефективно коли разом. Лідер завжди перший і це визнається. Назарій це вже є легенда. Він лідер серед молоді і не тільки. Він після своєї смерті залишив по собі такий слід, що мурал на стіні школи де він навчався це вже питання не тільки його заповіту. Це увіковічнення пам’яті подвигу, жертовності та відваги усіх воїнів, що віддали своє життя за нашу свободу. Цей мурал міг би таким стати. Але якісь добрі люди у керівництві чомусь вирішили, що треба винести питання муралу на обговорення, яке як у нас буває відразу перетворилося на суперечку родин, що понесли втрату своїх рідних на війні. Моя думка проста – муралу бути де в образі Грінки має бути сконцентрована повага, подяка та честь усім полеглим учням школи.