Сашку Лірнику хлопці з фронту дзвонять вночі і просять розповісти казки

Він любить Вінницю, і це – взаємна любов. Мабуть, немає у нас людини, яка б не знала Сашка Лірника (Олександр Власюк). Нещодавно найвідоміший сучасний український казкар, письменник, актор, сценарист, який практично рятував українські родини у часи локдауну своїми неймовірними історіями на ютубі, завітав у місто над Бугом на фестиваль «VinBookFest».

У Вінниці мешкає сестра

Лірника упізнавали діти та дорослі, залюбки підходили поспілкуватися, купити книгу з автографом чи зробити селфі. А одна із фанаток його творчості, журналістка «СічНьюз», також встигла поспілкувалася з казкарем. В підсумку вийшло ексклюзивне інтерв’ю для наших читачів.  

До речі, у Вінниці проживає близька родичка пана Олександра. Троюрідна сестра Олена – переселенка із Миколаєва, хоча родом із Вінниччини. У нашому місті вона знайшла притулок у своєї рідної сестри. Активно займається волонтерством – плете маскувальні сітки у «Квадраті» з «Чарівною мережкою», передає різні смаколики хлопцям на передову. Ось і на фестиваль завітала побачити брата дорогою до «Квадрату». Олена розповіла, що у повсякденному житті її кузен – такий самий казкар, цікавий співрозмовник та улюбленець малечі:

– Завжди довкола нього люди збираються, мої хлопці також на його казках виросли, напам’ять усе знали. Ми ще з дисків починали слухати, потім книжки читали. Знають, читають його діти і люблять.

Найкращі читачі

Ще на відкритті фесту пан Лірник зізнався, що Вінниця його приємно вразила читацькою активністю.

– Пане Олександре, Ви жартували, коли сказали, що Вінниця – найкраще місто у плані читачів? Чим відрізняються вінницькі читачі від столичних?

– «VinBookFest» – це найкращий фестиваль. У Києві то людей багато, але або не читають, або не хочуть купувати, або дуже «загодовані». У Вінниці я побачив те, що має бути на найкращому фестивалі. Тут люди купують книжки! Для письменника важливо, щоб не лише купували, а й щиро спілкувалися. Сюди (на фестиваль) вінничани з дітьми йдуть, із сім’ями, з родинами. Оце просто мене вразило. Я вдруге приїхав на фестиваль. І я сюди вже переманив і Капранова, і затягнув у цьому році Ігоря Захаренка. Треба цінувати такі місця. Тому для мене цей фестиваль «VinBookFest» – найкращий.

– З Вами сьогодні спілкувалися люди різного віку. Що найчастіше запитували вінницькі діти?

– Про котика запитували, про казочки. Вони люблять мене, слухають. Вони мене приймають за свого. Тобто не як якогось письменника, а як свого дідуся. Це мені дуже подобається. Зазвичай, те саме запитують: «Коли ти першу казку написав?», «Скільки в тебе казок?», «Як зветься твій котик?». Той перший котик, з яким я на телебаченні працював, звався Пуштун. А цей, що зараз молодий у мене котик, зветься Боська.

Про улюблені та неулюблені казки

– А яка з усної народної творчості ваша справді улюблена казка?

– Взагалі, я кажу так, що найкраща казка, – це «Казка про яйце-райце». Бо в ній зібрано все: всі сюжети і звичаї, і ставлення до світу, до честі, і все-все-все. Це казка, яка в себе вміщує весь цілий всесвіт.

– А які у дитинстві казки Ви не сприймали?

– Я не любив казок Андерсена. І зараз не люблю. Це такі дидактичні казки. Вони містять вплив протестантства. Там є цікаві ідеї, звісно.

– А з ваших авторських казок які найулюбленіші?

– Найкращі у мене дві казки. Це «Чорний козак» і «Грицько Кобиляча Смерть». Я не можу віддати перевагу якійсь одній. Одна по-своєму класна, інша – по-своєму. По «Чорному козаку» ми вже зняли кіно. А «Грицько Кобиляча Смерть» ще чекає свого часу.

Казки для захисників

– Що маєте новенького у творчих планах?

– Кіно хочу знімати, у мене багато сценаріїв є. Продовження «Пекельної  хоругви» планую. Готую до друку книжку «Сім скарбів». Я пишу казки, щоб було цікаво дітям і дорослим. Там кожен своє знаходить. Зараз просто чекаю можливості фінансування – і буду видавати. У мене розпочато багато всякого. Проєктів вистачає, але тільки б життя вистачило.

– Приємно, що вас так усі вінничани упізнають?

– Дуже приємно. Ради цього варто жити. Це дорожче будь-яких  грошей, коли дитина тобі радіє і тебе обіймає. Я єдиний, мабуть, артист у світі, якому хлопці з фронту дзвонять додому вночі і просять розказати казки по телефону. А я це роблю.

– Я вам дуже дякую за розмову та за Ваші казки!

Читайте також:

Письменник Сашко Лірник розповів про вінницьку “бібліотечну мафію”

Зустріч із письменницею і конкурс віршів: мистецька афіша тижня у Вінниці

Оксана НІКІТІНА, «СічНьюз», фото авторки