Родини полонених у Вінниці вийшли на акцію: «Маємо тримати біль на виду»

У Вінниці, на Європейській площі, понад сотня людей зібралася на акцію підтримки українських військовополонених та зниклих безвісти бійців. Захід присвятили третій річниці трагічних подій в Оленівській колонії, де внаслідок теракту загинули українські захисники.

Учасники тримали в руках прапори військових бригад, фотографії рідних, які перебувають у полоні або зникли безвісти, а також плакати із закликами не забувати про долю наших бійців. Особливу увагу привертала інсталяція зі спогадами про трагедію в Оленівці, що стала символом страждань українських військовополонених.

Тетяна Мельник – одна з матерів, яка прийшла на акцію. Її 37-річний син Петро, боєць 120-ї бригади територіальної оборони, зник безвісти 7 січня 2025 року під час бойових дій у Вовчанську. Попри все, жінка не втрачає надії.

-Віримо, що він живий. Що десь у полоні. І ми його дочекаємось, – каже Тетяна, міцно тримаючи фотографію сина.

Людські історії, що звучали на площі, вражали своєю силою та болем. Людмила Глухова, вінничанка, розповіла присутнім про сина Сергія – бійця полку “Азов”, який захищає Україну з 2014 року. Після важкого поранення в Маріуполі він потрапив у російський полон. Зараз, за словами матері, її син перебуває в колонії Пермського краю в росії, де полонених піддають тортурам.

Наталя Дан поділилася історією свого сина – майора Олексія Ігнатенка з 36-ї бригади. Його полонили в квітні 2022 року. За словами жінки, для її сина це вже четвертий день народження, який він змушений зустрічати в неволі.

Серед присутніх була Олена Марина, яка наголосила на важливості постійного розголосу проблеми військовополонених. Поруч із нею – Вікторія та Михайло Івчуки, родина начальника військового шпиталю з Маріуполя, який пережив 29 місяців російського полону.

-Наші військові медики досі в полоні. Ми маємо тримати цей біль на виду, – наголосила Вікторія Івчук, яка очолює громадську організацію “Військові медики в Україні”.

Учасники акції підкреслювали, що боротьба за кожного полоненого та зниклого безвісти українського воїна триває щодня. Вони переконані: суспільна підтримка та постійна увага до цієї проблеми – критично важливі для того, щоб наші захисники повернулися додому.

Міжнародні правозахисні організації неодноразово фіксували порушення росією Женевських конвенцій щодо поводження з військовополоненими. Незважаючи на це, родини не втрачають надії та продовжують боротися за своїх рідних.

Акція у Вінниці стала не лише виявом солідарності з родинами полонених та зниклих безвісти, але й нагадуванням усім українцям про те, що війна триває, і багато наших захисників все ще чекають на повернення додому.

Дарина КОЗАК, «СічНьюз»