Конфлікт із родинами полеглих воїнів через заповіт “Грєнки” наростає

Маріанна Колос, мама полеглого воїна Назарія «Грєнки» Гринцевича, хоче виконати заповіт сина, встановивши мурал на стіні його рідної 32-ї школи Вінниці. А родичі інших загиблих, випускників навчального закладу, вважають, що таким чином жінка знецінює заслуги решти Героїв. Вчора представники родин зібралися у школі та висловили ці протилежні точки зору. Проте мирною та конструктивною дискусія не вийшла.

Виконати заповіт сина
Емоції учасників зборів просто зашкалювали. Усі вони втратили на війні найрідніших. На сьогоднішній день у 32-у ліцеї Вінниці загинуло аж 18 випускників, а ще двоє вважаються зниклими безвісти… У подвір’ї навчального закладу споруджено пам’ятний знак із переліком полеглих. Проте родичі Назарія Гринцевича не давали згоди, щоб його прізвище було на цій стелі та не вважають меморіал гідним вшануванням пам’яті воїнів. А на загальній стіні пам’яті на площі Т.Г. Шевченка вони також відмовилися встановити фото “Грєнки”.

-Я- Колос Маріанна Анатоліївна, мати полеглого бійця полку Азов, який пройшов усе пекло війни. У 19 років зустрів запеклі бої Маріуполя на «Азовсталі», за наказом Головнокомандуючого вийшов в полон, де провів чотири місяці. Свою славнозвісну фразу він сказав на заводі «Азовсталь»: «Любіть маму, їжте кашу, любіть Україну». Вона облетіла увесь світ і стала заповітом усім свідомим українцям. Пройшов полон, де його катували, де моя дитина в 19 років стояла гола-боса і їла нігті. Після полону та нетривалої реабілітації з такими самими побратимами заснував підрозділ К12. Це все в 21 рік, – нагадала присутнім мати полеглого захисника.

Назарій, як і його мама з дядьком, закінчив Вінницький ліцей Nº32. Зараз тут навчаються його молодший брат та сестра, понад 40 років працює бабуся. При житті “Грєнка” висловив бажання, щоб у випадку його загибелі на фасаді рідної школи створили мурал.

«Це ганьба – мати таку стелу»
Мама захисника намагається втілити волю сина. Для цього необхідно отримати дозвіл місцевої влади та відреставрувати фасад школи.

-Після того, як я оговталася після смерті дитини, почала виконувати його волю, – продовжила Маріанна Колос. – Прийшла до влади міста, щоб там звернули увагу на неналежний стан будівлі. Вимагала у міської влади виділити гроші на ремонт, як на інші школи, наприклад, на Соборній. 11 місяців я оббиваю пороги, щоб фасад школи відремонтували. Ви кажете, не на часі мурал? Я не за ваші гроші чи гроші міської ради це робитиму, а за власний кошт. Але я вимагаю від Моргунова виділити гроші на ремонт фасаду школи. Я не маю нічого проти жодного з героїв. Я перша била на сполох, коли у школі 1 жовтня відкривали меморіал загиблим воїнам. Тут ваші сини підписані як «рядовий», а у нас в армії немає такого поняття навіть. Це ганьба – мати таку стелу біля школи. Я одна не плескала тоді і одна сказала, що це – ганьба Моргунову.

«Не знецінювати інших Героїв»

-Це тому, що війна і немає грошей поки. Стела – це ж не головне, а головне, щоб на ній не з’являлося нових імен… Вони –всі Герої. На стіні школи всі не помістяться. Сьогодні тут уже 18 загиблих випускників, а війна продовжується. І діти гинуть, – висловила свою думку Катерина Мазуренко, мати загиблого захисника. – Мені всіх шкода однаково, як і Вас. Я знаю, як Вам болить. Бо я також втратила синочка. Мені болить і у всіх однаково болить. Я хочу, щоб усі були рівні. Я не бачу Вашого хлопчика чомусь біля музею (на стіні пам’яті на площі Т.Г.Шевченка – пр.авт.), я кожен раз йду і шукаю його. Хіба він не повинен тут бути, біля наших дітей?

-Не один Ваш син таке пройшов. Якщо робляться мурали, то правильно, так, щоб не знецінювався ніхто, – зазначила Вікторія Калмикова, голова Ради родин загиблих Захисників і Захисниць України.

Побратими підтримують увічнення героїв
Більшість присутніх не підтримали маму Грєнки. Говорили, що насправді усі захисники віддали найдорожче, життя, але не кожен встиг зробити заповіт. Родичі загиблих вважають: якщо робити мурал, то потрібно на стіні школи зобразити усіх героїв. Висловили думку зробити у школі алею слави із фотографіями захисників, щоб не знецінювати подвигу інших воїнів.
Маріанна Колос як аргумент на свою думку згадує встановлені пам’ятні знаки на честь конкретного воїна (наприклад, Да Вінчі у Києві) чи перейменування вулиць, присвоєння шкіл імені одного Героя.
На зборах висловив свою думку заступник начальника штабу бригади полку «Азов»:

Поки що ніхто не висловив конструктивну думку щодо проєкту, а лиш казали «так» або «ні». Ми хочемо, щоб максимально наші бійці, які загинули, були увіковічені у школі. Ми були сьогодні у міського голови, він сказав, що виділить кошти на ремонт школи. Головне, щоб ви домовилися і вирішили. Ми максимально допоможемо від підрозділу, – переконаний військовий.

По всій Україні питання меморіалізації пам’яті Героїв – критично важке та неоднозначне. Адже у всіх родичів – невиліковне горе, відкрита рана. А ще у кожного існує своя думка з приводу того, яким має бути пам’ятний знак. Скромним, без військової символіки, з портерами чи інший варіант. Тому це має обговорюватися та спільно вирішуватися. А питання встановлення муралу на честь Назарія Гринцевича у 32-й школі залишається відкритим.

Читайте також:

На Євро побачили портрет загиблого вінничанина «Грінки»

Із могили Захисника Назарія Гринцевича вкрали цінну для матері річ

Оксана НІКІТІНА, «СічНьюз», фото автора